Як навчитися водити машину і не втратити розум

Коли дивишся на інших, здається, що це дуже легко: сів за кермо, натиснув педаль, завів машину, крутиш кермо - ось і все. Їдеш, отримуєш задоволення від життя - у комфорті, теплі (або прохолоді, якщо з кондиціонером), не боїшся дощу, забуваючи про теплий зимовий одяг (нащо він, якщо весь час проводиш в машині, і лише короткими перебіжками пересуваєшся від неї до дому, магазину чи офісу?). Так воно насправді є, але тільки не з самого початку.


"Боюсь водити машину: що робити?"

Зустрічали такі запитання на форумах? Можливо, навіть, самі запитували, сподіваючись, що хтось підкаже чарівний спосіб позбутися страху керування. Втім, усі розумні на форумі розповідають про свої перемоги: "от мені зовсім не було страшно", "я ніби народилася за кермом", "буквально на другому заняття я вже їздила впевнено"... Читаючи таке, мимохіть почувається неповноцінною людиною - адже в інших усе так легко вийшло! Трішки побоялися, й припинили. А тут їздиш з інструктором, їздиш, а воно все страшно й страшно, і ніяк не минає.

Відкрити вам невеличкий секрет? Доброзичливі дівчата, які пишуть на форумах, що вони так "опа - і поїхали", і тепер "я-супер-водій-справжній-професіонал" часто або брешуть, або прибріхують, або не договорюють, або погані водії. Брешуть, до речі, не з поганих міркувань - можливо, вже просто забули, як у них ноги на екзамені з керування трусилися (якщо, звичайно, вони складали екзамен, а не отримали права "в подарунок").

А не договорюють знаєте, що? Що вчилися одразу на "автоматі", а ви, тим часом, намагаєтеся впоратися з механічною коробкою передач. У вас три педалі, а у них дві. Вони головою могли одразу про дорожні знаки думати, а вам, крім цього, потрібно ще й про передачі пам’ятати - навичка керування на "механіці" жіночій статі дається нелегко, доводиться це визнати.


Чому жінкам буває так страшно водити машину?

Тут усе елементарно: тому що вони жінки. У них краще розвинений інстинкт самозбереження, ніж у чоловіків, вони менше схильні до ризику, на дорозі все ще почуваються на "чоловічій території", адже досі більшість українських водіїв - чоловіки.

Починається все змалку. Дівчата рідше гасають на великах, а якщо гасають, то повільно. Дівчата рідше лізуть туди, де на них чекає щось невідоме. Тому типові "пацанки", навчаються керуванню краще за охайних дівчаток, які змалку бояться зіпсувати бантик або забруднити туфельки.


Як позбутися страху водіння?

Ось кілька порад:

  • Знайти інструктора, який допоможе позбутися страху керувати автомобілем. Повірте, такі трапляються. Відрізнити його від негідника, який назавжди відіб’є бажання водити, легко за відсутністю в лексиконі фраз на зразок "звідки у тебе руки виросли", "краще б на кухні сиділа" і так далі.
  • У більш екстремальних випадках - знайти інструктора з керування, який буде боятися менше за вас, або якого не лякатиме те, як ви водите. Жарт, звичайно, але інструктори бувають дуже нервові та запальні, у таких краще не навчатися, щоб не посилювати вже наявний страх.
  • Відвідувати уроки керування в інтенсивному режимі. Тобто, займатися часто, краще - щодня.
  • Якщо в родині є машина, що є безроздільною власністю батька, чоловіка, брата або будь-якого іншого члена родини, за будь-якої можливості просіть дати покататися. Точніше, дозволити покатати водія. Заразом дізнаєтеся, що він про вас думає і наскільки стійкий до стресів.
  • Сідайте за кермо якомога частіше. Поступово страх минатиме - це відбувається із набуттям досвіду.
  • Коли наберетеся достатньо сміливості, починайте самостійні виїзди. Спочатку - на близьку відстань, де ви знаєте всі знаки і можете легко припаркуватися. Їздіть за одним маршрутом, поки не будете почуватися справді спокійно. Не підганяйте події - навіть якщо доведеться проїхатися десять чи більше разів, не слід перейматися.
  • Коли знадобиться зі свого "безпечного кутка" виїхати до міста з його заторами та відсутністю місць для паркування, зверніться ще раз до свого інструктора і візьміть кілька занять на своїй машині по місту. Дуже допомагає.

Ось так, потихеньку, доберетеся до того бажаного моменту, коли керувати автомобілем буде не страшно. Можливо, не з’явиться ще відчуття повної впевненості в своїх силах, але й страху вже не буде. І от у цей момент підіть на якийсь форум, приєднайтеся там до обговорення теми страху керування і гордо напишіть: "Що? Страшно? Та мені взагалі одразу нормально було - ніби народилася за кермом..."

Успіхів, і хорошого вам інструктора!