Практика керування: хто навчить водити машину?

Батько? Чоловік? Брат? Друг? Хто зазвичай навчає керувати автомобілем? Чи завжди добре вчитися водити з родичем? І чому інструктор з водіння - це для навчання практики керування краще, ніж просто "людина, яка водить машину"?

Для початку - історія з життя. Дві подруги навчалися керуванню автомобілем. Пішли до автошколи, походили на заняття з теорії, потім настав час практичних занять. Обидві потрапили до одного інструктора. Перша розповідає: інструктор весь час кричав, нервував і матюкався; суцільний жах і жодної користі; потім довелося довчатися - добре, що після тривалих пошуків знайшовся хороший інструктор з водіння, який справді навчив водити машину. Друга подруга розповідає (у них був один інструктор, ви ж пам'ятаєте?): нас навчав нормальний інструктор, досить спокійний. Перша подруга здивовано перепитує: "Він же верещав, як придурок. Що означає "нормальний"?" Друга відповідає: "А мене до цього тато вчив, то він так кричав, що у мене вуха закладало і сльози текли. Тому інструктор був досить таки норм". Заради справедливості слід сказати, що учениці номер два, формально задоволеній заняттями, потім теж знадобився інструктор з водіння, бо після "занять" в автошколі відсутня була не тільки практика керування, а й практика управління автомобілем як така. Це було давно, сподіваємося, зараз таке трапляється рідше або не трапляється взагалі (серйозно, автошколи ж різні, можна й на хорошу натрапити).

Як навчає інструктор з водіння

Ключове слово в цій фразі - "навчає". Він повинен знати й вміти навчати, тобто, передавати свій досвід (якого, за законодавством, у нього має бути не менше трьох років в анамнезі, тобто, не менше трьох років він повинен постійно керувати транспортним засобом тієї категорії, управління яким викладає). Людина, яка навчає практиці керування, має розуміти, що ви не осягнете все одразу, що навичка буде формуватися поступово, відповідно, немає сенсу кричати через неувімкнений поворотник, неконтрольовані спроби з'їхати вбік чи надто боягузливу їзду. Ви - не вмієте, практика керування відсутня, тому що ви цього раніше не робили або робили дуже мало. Завдання інструктора - зробити так, щоб ви навчилися, звикли й довели базові навички до автоматизму.

До речі, щодо автоматизму: є дослідження, які доводять, що повний автоматизм при керуванні автомобілем досягається через сім років водіння. Більшість водіїв стверджують, що через два-три роки вони вже їздять, не "вмикаючи" мозок, тобто, автоматично. Ще трохи статистики: 96% водіїв вважають, що керують автомобілем добре. При цьому насправді з цих 96% не більше половини водять автомобіль пристойно або справді добре. Це щодо автоматизму. Тож не слід себе дурити: до справжнього автоматизму водієві-початківцю далеко, але практика керування щодня підвищує ваші водійські компетенції.

"Свій" або "чужий"

У дуже рідкісних випадках рідна людина може виявитися гідним помічником у навчанні водінню. Якщо батьки бувають більш менш терплячими до своїх дітей, то чоловіки навчають своїй дружин керуванню безжально і нещадно. Винятки трапляються, але вони лише підтверджують правило: чоловік не особливо стримує своє роздратування та нервозність, навчаючи дружину керуванню. Його дратує все: у неї не виходить, вона надто довго вчиться, вона не засвоїла з одного разу, з двох разів вона теж не засвоїла, вона псує машину, вона надто небезпечно водить тощо. Якщо у вас було приблизно так, не думайте, що ваш чоловік - монстр або негідник. Попросіть, нехай поїздить із вашою знайомою, і дізнаєтеся від неї, що він терплячий, ввічливий, уважний і навіть жартує в критичних ситуаціях. Нічого не вдієш, ми так влаштовані: не приховуємо своє роздратування і не стримуємося при близьких, але для чужих примудряємося залишатися іншими людьми, причому зазвичай без великого напруження. Із цим простіше змиритися й покликати на допомогу для опанування практики керування абсолютно чужу людину - інструктора. Переваги - очевидні:

  • Для інструктора навчання новачків - робота. Ви ж не кричите на клієнтів, якщо працюєте в банку, хоча іноді вони поводяться, м'яко кажучи, дивно й дуже дратують.
  • Хороший інструктор морально готовий до того, що його машині доводиться багато чого терпіти.
  • Той, хто має великий досвід навчання водінню, добре знає, чого очікувати від кожного учня й не вимагатися від вас неможливого, ускладнюючи завдання поступово. Мало того, якщо вам раптом здасться, що ви трішки тугенько думаєте або надто повільно навчаєтеся, він знайде коротке переконливе формулювання, яке пояснює, що все не так погано, як може здаватися.
  • Інструктор не боїться сидіти на пасажирському місці поряд з учнем - на відміну від морально непідготовленого чоловіка, який після тридцяти хвилин їзди з вами продавлює наскрізь дірку в підлозі машини. В обладнаній для навчання машині інструктор має педалі, завдяки яким ви зупинитеся на червоний, навіть якщо не натиснете на гальмо. Тому для новачків навчання на машині інструктора, обладнаній так званими "другими педалями" - більш безпечне і продуктивне, а для того, хто навчає - менш стресове.

Практика керування напрацьовується також на автомобілі учня, але дайте можливість інструкторові вирішити, коли варто перейти до таких занять.

Насправді є чимало людей, яких навчили керувати автомобілем рідні чи друзі. Якщо у вас так не склалося - не засмучуйтеся. Навчання коштуватиме вам грошей, але ви побережете нерви й справді навчитеся керувати автомобілем. І хай буде з вами хороший інструктор!