"Це тільки мені страшно водити машину?"

Ну, як сказати... Наберіть в гуглі "страшно водити машину" або "боюсь водити машину", і побачите, як багато сестер по нещастю намагаються знайти у пошуковику спосіб вирішити цю проблему.

І - от же ж лихо - кожній здається, що вдіяти проти цього нічого не можна, бо страх - це жах, як неприємно, і побороти його майже неможливо, тому що страшно! Гаразд, сьогодні у нас буде атака позитивом на всіх, хто не вірить у свої сили. Готуйтеся, дівчата, розлучитися з одним із найжахливіших страхів свого життя: страхом сидіти в машині та керувати нею.

А чому тільки дівчата? Хлопцям що, не страшно водити машину?

Одна з найбільш злісних несправедливостей на планеті полягає в тому, що представникам чоловічої статі справді не страшно або не так страшно водити машину, як представницям жіночої статі. Вік може пропорційно збільшувати страх, але все одно чоловік боїться водити машину меншою мірою, ніж жінка. Не має значення, чи вони обидва вперше сіли за кермо у 18, 30 чи 60 років. Сподіваючись на те, що жоден чоловік цього не прочитає, заспокоїмо вас тим, що відсутність страху навіть у тих випадках, коли варто було б боятися - одна з причин того, що чоловіче життя коротше за жіноче. Тобто, страх водити автомобіль - це (назвемо по-розумному) еволюційна особливість жіночого організму. Сперечатися з еволюцією марно, тож варто підійти до питання конструктивно.

Чому декому страшно водити машину?
  • Першу причину ми вже обговорили: тому що дехто - жінка. Це не страшно, з цим можна жити, причому цілком успішно, і машину водити - теж. Способи вирішення проблеми (ні-ні, ми не пропонуємо змінювати стать!!!) запропонуємо трохи пізніше.
  • Друга причина - недостатня мотивація. Жінки, які дуже хочуть водити машину, як правило, можуть швидше подолати свій страх. "Хочу-хочу-хочу", "купую машину", "я не гірша за інших подружок", "чому інші за кермом, а я ні?" - цілком гідна мотивація робити те, що допоможе робити необхідне для того, щоб швидко позбутися страху перед керуванням. Що саме робити - наберіться терпіння, буде трохи згодом.
  • Третя причина - тиск оточуючих і вплив стереотипів. Адже ви часто чуєте образливі жарти про жінок за кермом, усі ці "якщо увімкнулись двірники, вона зараз повертатиме праворуч", "якщо показує поворот праворуч, не обов"язково поверне ліворуч, може й поїхати прямо" і так далі. Варто зробити щось не так, як було б правильно з чоловічої точки зору, одразу ж звучить щось на зразок "що з неї візьмеш, вона ж баба", "жінко, ти нащо за кермо сіла" тощо. Справедливим буде сказати, що жарти про жінок за кермом поширені навіть в тих країнах, де 50% усіх водіїв - жінки. Про "баб за кермом" жартують німці, французи, американці... У нас чоловіки, принизливо жартуючи про жінок за кермом, впиваються безкарністю, натомість у Німеччині, звинувативши жінку в тому, що вона якось "особливо" водить саме через гендерні відмінності, чоловік може й до суду сходити - як відповідач. Постійні жарти про особливості жіночого керування певною мірою провокують ці особливості: суспільство схильне переконувати жінок в тому, що нормальних водіїв із них не вийде. Не дивно, що деякі жінки починають в це вірити, ще не почавши керувати автомобілем. Тому - порада: не слухайте, що говорять інші.
  • Четверта причина - недостатній досвід керування. Вирішення цієї проблеми досить просте: сідати за кермо частіше.
  • П"ята причина - недостатньо хороша підготовка. Це стосується і чоловіків, і жінок, але чоловіки зазвичай забивають болт на свої недоліки (вибачте за лексику) й беруть нахабством. їм же не страшно. А жінці, не впевненій у своїй підготовці, яка розгубилася на дорозі, не потрібно мати "У", "підбори" чи "70" на задньому склі - усій так бачать, що вона не знає, що їй робити. Це те саме, що відрізнити того, хто нещодавно приїхав з провінції до великого міста: він зупиняється в метро прямо перед входом на ескалатор, тому що читає назви станцій і намагається зрозуміти, куди йому йти. Зверніть увагу: у нього є ноги, якими він може ходити, голова, якою може думати, очі, якими може прочитати те, що написано на табличці, але через відчутність досвіду він не може скористатися усіма цими органами одразу. І погляньте на нього через тиждень: вивчивши маршрут від роботи до орендованої квартири, він прекрасно знаходить шлях, не читаючи табличок або взагалі заплющивши сонні очі. Висновок: потрібно вдосконалювати навички читання й ходьби одночасно. треба вивчити правила, навчитися користуватися машиною й для початку вивчити маршрути пересування.
  • Шоста причина - жінка за кермом боїться все зіпсувати: розбити машину, розсердити чоловіка, почути сигнал ззаду, виїхати на незнайому дорогу, припаркуватися, дізнатися, що про неї думає той, хто їде позаду...
Як припинити боятися водити машину?

Відповідь проста, і його вам дасть не тільки гугл, а й інструктор по водінню: щоб припинити боятися водити, треба водити. Тобто, сідати за кермо і їздити. Це жахлива правда, але такий метод працює найкраще.

Все інше - деталі.

  1. Вивчіть, нарешті, правила дорожнього руху. Чхати на маячню про дросельну заслінку, яка була в білетах, коли ви здавали на права. Повторіть дорожні знаки й правила проїзду перехресть. Знайдіть в інтернеті іграшковий симулятор і "покатайтеся" на ньому.
  2. Добре запам"ятайте, що де у вас в машині: поворотники перемикаються зліва, двірники вмикаються справа. Ну, чи якось так, розберіться, що там у вас. Педалі, зрештою, освойте )) Жарт, якщо їх лише дві, можете не паритись. Якщо три - все складніше, але теж запам"ятати можна )))
  3. Вигадайте собі мотивацію. Можливо, хочете кудись далеко їздити самостійно, або не залежати від чоловіка в поїздках містом... Іншими словами, добре поміркуйте, нащо вам керувати автомобілем.
  4. Обов"язково потрібно їздити самостійно, але якщо ви ще не готові до такої їзди, спочатку катайтеся з тим, хто не буде на вас кричати, дорікати кожною помилкою, критикувати за будь-який недолік і звинувачувати в тому, що ви "вбиваєте" машину. Підказка з життя: якщо ви з кимсь зустрічаєтесь і цей хтось водить машину, попросіть його навчити вас. У романтичний період залицяння він не кричатиме на вас так, як здатен кричати чоловік на дружину. Скористайтеся можливістю і, ймовірно, на хвилі закоханості отримаєте бонус: навчитеся водити машину. Друга підказка з життя: так трапляється рідко. Зазвичай бажання вчитися приходить або коли ти взагалі сама, або коли вже заміжня, причому не перший день. Тому потрібен хороший інструктор по водінню. Третя підказка - якщо навчає хороший інструктор по водінню, потім виходить керувати автомобілем значно краще, ніж у жартах про "особливості жіночого водіння".

Ну і, як завжди, мораль: момент найбільшої небезпеки - це момент найменшого страху. Але зрозуміти це, не переживши самому, неможливо. Тому - сідайте за кермо, і хай з вас буде водій!